Я з міста Черкаси. Все моє життя пов’язане зі спортом: з 6 років танці, спортивна гімнастика, плавання, акробатика. І фітнес, у який я потрапила в 13 років з легкої руки найкращого у світі тренера, моєї Берегині — мами Антоніни Оробець, заслуженого тренера України, головного тренера дитячо-юнацького фітнесу Національної федерації бодібілдінгу України. У 2002 році я отримала перемогу на Чемпіонаті України з дитячого фітнесу. Так і розпочався мій шлях у великий спорт. 

Було все: перемоги, невдачі, труднощі, травми (їх було не мало, адже спорт — це завжди небезпечно і на межі людських можливостей). Три роки тому в мене стався переломний момент — у буквальному сенсі цього слова. 
Це була звичайне тренування. Помилка у моїй улюбленій вправі — і вага 60 кг опустилася мені на шию. У той день я отримала компресійний перелом хребта, 10 протрузій і відрив остистого відростку хребта.  

2 місяці без рухів, 2 місяці реабілітацій, перші несміливі кроки… Лікарі сказали: диво. І заборонили навантаження. Зав’язати зі спортом? Але як, якщо спорт — це те, чим ти живеш?…

Доки йшов період реабілітації у мене з’явилося багато вільного часу і я задумалася, що я можу робити, якщо в моєму житті не буде спорту. 

Мене завжди цікавило здорове та спортивне харчування. І я записалася на курси з дієтології. І зрозуміла, що мені це цікаво — по-перше, харчування професійних спортсменів. Через три місяці на свій страх і ризик я повернулася в зал, почала відновлення з початку і досягла мети, яку ставила перед собою: стала абсолютною чемпіонкою світу з фітнесу, виграла не один турнір з Кросфіту.  Але зрозуміла, що ця страшна «зупинка» була не випадковою. 

Я продовжила вивчати дієтологію, набиралася досвіду, створювала програми харчування. Так моє хобі стало професією: зараз я — сертифікований дієтолог. У мене розроблений ряд курсів, семінарів, вебінарів з дієтології: «Фітнес дієтологія», «Їжа. Що тебе знищує і що допомагає», «Основи харчування для атлетів» та інші. 

Мені подобається ділитися досвідом, навчати, виступати на публіці. 
Я відчуваю, що це — моя доля. І знаю, що люди надихаються моїм прикладом, моїми результатами.